с.Гаврилівка

Категорія: Надвірнянський район Дата публікації: 1-02-2015, 21:20

Село Гаврилівка знаходиться на відстані18 кмвід районного центру м.Надвірна і45 кмвід м.Івано-Франківська та простягається майже 7 км вздовж автомагістралі Надвірна-Отинія. Гаврилівка межує на північному сході із с.Велесницею Нижньою Коломийського району, на заході – із с. Волосовим, на півдні – із с. Середнім Майданом і Парищем Надвірнянського району. До найближчої залізничної станції Цуцилів -9 км. Традиційні напрямки господарської діяльності – землеробство і тваринництво.

У місцевій СЗОШ І-ПІ ст. у 2002-2003 навчальному році навчається 488 учнів.

За легендою, на південній околиці села в напрямку до Середнього Майдана в урочищі Губчин існувало однойменне місто Губчин. Іноді його називають Крамарське. Народні перекази розповідають, що місто при загадкових обставинах зникло під землею. Цю легенду від місцевого байкаря Івана Гараздюка переписав письменник Степан Пушик і опублікував її у 1976 році в журналі "Україна”. І по нині це урочище місцеві жителі називають Городищниця.

Історія

Вперше в історичних джерелах поселення, під своєю первинною назвою Слобода Майданська, згадується в 1618 році. Селяни-кріпаки, що втікали від феодалів, оселилися на лісовій галявині, тобто на майдані. Поселення спочатку було вільним -слободою, пізніше було закріпачене і тому змінило назву на Гаврилівку.

В 1648 році жителі села брали участь в поході Семена Височана на Пнівський замок.

В часи польського панування село належало до Галицького повіту Руського воєводства.

В 1772 році Гаврилівка, як і вся Західна Україна, потрапила під владу Австрійської імперії. В межах королівства Галіції та Лодомерії село входило до домінії Гаврилівка Станіславського округу.

На честь скасування панщини у 1848 році було встановлено пам’ятні дерев’яні хрести. Один – біля цвинтаря (зараз там дві споконвічні липи та відновлений в 1999 році хрест). Другий був поставлений на громадських землях (толоці). Його відновлено в 1990 році.

Теперішня церква Св. Арх. Михаїла була збудована в 1962 році. Стара однойменна знаходилася поблизу теперішньої. Дата її побудови невідома, але метрики були від 1738 року.

У документах згадується про існування у 1832 році парафіяльної школи при церкві.

В 1899 році з ініціативи пароха о.Теофіла Коблянського було засновано читальню "Просвіта”, що діяла до 1934 року.

У Легіоні Січових Стрільців було два жителі села: Іван Андрусяк та Яків Федюк.

В 30-х роках XX ст. тут діяло молодіжно-спортивне товариство "Луг”.

В міжвоєнний період у Гаврилівці існував осередок "Сельробу”, пізніше КПЗУ. 1 травня 1936 року пройшла демонстрація, яка була розігнана владою, а учасники -арештовані.

З приходом більшовиків на місці поміщицького фільварку було організовано колгосп ім. Сталіна.

Початок Другої світової війни деякі жителі Гаврилівки зустріли в 1939 році у лавах польського війська. Після визволення села від німецьких окупантів 25 липня 1944 року та з відновленням Радянської влади, чоловіки були мобілізовані до Червоної Армії. 73 жителі села не повернулися з фронту.

В загонах УПА брали участь і загинули три брати Федюки: Михайло, Василь та Іван.

На пам’ять про односельчан – борців за волю України – в листопаді 1990 року було насипано символічну Могилу.

В 1992 році у Гаврилівці відкрито нову школу. В 2000 році було остаточно ліквідовано колгосп і розпайовано землі.

Уродженцями Гаврилівки є кандидати медичних наук В.Пінчук та І.Мельник.

Установи та організації, що розташовані на території села: Сільська рада, ЗОШ І-ПІ ст., ФАП, бібліотека, відділення зв’язку, ТзОВ „Галичина енергобуд”, фермерські господарства Млини (2 шт.), „Колос”, „Росинка”, „Урожай” ТзОВ „Гаврилівка ЛТД” КТ „Таїр”, МДП „Українка”, МПП „Добробут”, ПП „Сов”, МПП „Фортуна”