Підгорецький замок

Категорія: Замки та фортеці Дата публікації: 24-12-2014, 13:15

Замок знаходиться у Львівській області. Він споруджений у стилі епохи Відродження двома знаменитими архітекторами того часу. Одним із замовників замку був гетьман Станіслав Конєцпольський, він викупив його у Підгорецьких. Будівництво замку проходило з 1635 року по 1640.

Підгоре́цький за́мок (або Палац у Підгірцях) — пам'ятка архітектури епохи Ренесансу. Розташований у селі Підгірці Бродівського району Львівської області.

Замок було збудовано протягом 1635–1640 років під керівництвом архітектора Андреа дель Аква за вказівкою коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського. Підгорецький замок є одним із найкращих в Європі зразків поєднання ренесансного палацу з бастіонними укріпленнями.

Замок видно з міжнародної траси М 06 на відтинку Олесько—Броди (проходить за 2 км від замку).

Розташування та план замку

Підгорецький замок розташований на краю рівнинного плато, що на одному з відрогів Вороняків (частина Подільської височини), на висоті 399 м над рівнем моря, неподалік від долини верхів'їв річки Стир. Південна частина плато у цьому місці рівнинна, саме в її бік спрямовані укріплення замку і в'їзна брама, а в бік Бродівської рівнини — палац, з вікон якого відкривається чудовий краєвид. Під час хорошої погоди місцевість на північ проглядається на десятки кілометрів.

Замок має форму квадрата, сторона якого дорівнює приблизно 100 метрів. На його рогах розташовані п'ятикутні бастіони.

Замок збудований з цегли і каменю. Між внутрішньою і зовнішньою стінами замку влаштовано каземати. Вимощена гладкими кам'яними плитами покрівля казематів утворює тераси, огороджені балюстрадами. Ці тераси, очевидно, використовувались для прогулянок, а в разі військової потреби — для розміщення гармат. Вістря бастіонів увінчують витесані з каменя-пісковику витончені сторожові вежі-кавальєри. Зі сходу, півдня і заходу замок оперізує смуга оборонних укріплень, важливими елементами якої є глибокий, облицьований каменем рів і земляні вали.

Історія замку

XVII століття — будівництво та королівська власність

На місці теперішнього замку існували давніші укріплення, які згадуються під 1530 роком. На замовлення коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського, який придбав його 1633 року в родини Підгорецьких, відомий архітектор фортифікацій Гійом Левассер де Боплан створив проект укріплень, а Андреа дель Аква — двоповерхового палацу з 3-поверховими павільйонами по боках і вежею, в стилі бароко та пізнього ренесансу.

Будівництво велося протягом 1635–1640 років. Службові приміщення утворювали квадратний двір з терасою, пристосованою до оборони. З трьох боків палац був оточений глибоким ровом, з північного боку, зверненого до долини, він мав гарну терасу з балюстрадою і скульптурами. До замку в'їжджали через велику браму — портал з двома колонами. Мармурова таблиця на брамі зустрічала гостей латиномовним написом: «Вінець ратних трудів — перемога, перемога — тріумф, тріумф — відпочинок».

Вже у 1646 році замок зустрічав феєрверком короля Владислава IV. Під час бойових дій часів Хмельниччини замок зазнав серйозних ушкоджень. Станіслав Освєнцим 1651 року писав:«Я бачив Підгірці, гарний палац і фортеця... тепер місцями зруйновані і напсовані».

1656 — почалася відбудова замку. Онук коронного гетьмана подарував його Яну ІІІ Собєському разом із селами Підгірці і Загірці за умови, що той буде наглядати за Бродівською фортецею до повноліття Якуба Собєського. Реставрація замку тривала до 1680 року, та вже у 1688 році він постраждав від нападу татар.

Підгорецький замок (2006 р.)

Фасади Підгорецького замку мають очевидний «французький слід». Тричастинна композиція ризалітів простежується, як у замках Франції та у палацах, побудованих за їхніми взірцями (наприклад, львівський палац «Під Лебедем»).

Інтер'єри Підгорецького замку вражали сучасників своєю красою і пишнотою. Тематичні зали мали назви Китайська, Золота, Лицарська, Зелена, Дзеркальна та Мозаїчна. Інтер'єр Китайської зали Підгорецького замку, ймовірно, слід визнати найкращим інтер'єром у стилі шинуазрі на теренах тодішньої України. [Джерело?] Окремо зберігалися речі, що належали королю Яну ІІІ Собєському. Кімнати прикрашали портрети власників замку, копії з Рафаеля, Рубенса, Тіціана, Караваджо. Картини польського художника Чеховича, полотна Якоба де Баана на історичні теми — «Облога Смоленська» і «Прийом шведських і бранденбурзьких послів Володиславом IV». Їдальню прикрашали портрет гетьмана Конецпольського на стелі та 72 портрети видатних політичних та духовних діячів, чорний мармуровий стіл, на якому хрестили короля Яна ІІІ.

XVIII–XIX століття — Жевуські та Сангушки

1720 — замок разом із численними селами у Костянтина, сина Яна ІІІ Собєського, купив Станіслав Жевуський. 1728 року його син Вацлав Жевуський почав масштабну реконструкцію Підгорецького замку. Між павільйонами і вежею збудували додаткові приміщення, і палац став 3-поверховим. Підйомний міст з іншим павільйоном розібрали. Для численних гостей маєтку збудували так званий «Гетьманський заїзд» із сонячним годинником. Вацлав Жевуський зібрав велику колекцію цінних картин та старовинної зброї, перевіз до Підгірців найцінніші речі з Олеського замку. Були створені друкарня та театр.

1779 — Вацлав Жевуський помер, проживши останні роки ченцем-капуцином. Відбулися 3 аукціони для розпродажу майна і на останньому (1787 р.) Підгірці разом із селами Хватів, Гутище та Загірці викупив син Вацлава Северин Жевуський, відомий своїми алхімічними дослідами та пошуками скарбів.

У цей час замок поступово занепадає. Фактичним власником став управитель Ремішевський, який поступово розпродав цінності. Так триває і за спадкоємця Северина Жевуського, Вацлава, який провів більшу частину життя в подорожах і загинув 1831 року.

1833 — до замку переїхав Леон Жевуський. Він відновив зірваний дах, двері, шибки і довів замок до ладу. Бездітний Леон передав замок князю Євстахію Сангушку за умови, що той відреставрує його. Відтак у 1867–1903 роках тривали ґрунтовні реставраційні роботи.

XX століття — музей — лікарня — музей

Під час Першої світової війни замком опікувався граф М. Ґрабіковський. Спочатку замок пограбувала російська армія. Влітку 1915 року в замку дислокувався штаб 5-го австро-угорського корпусу. У той час Підгорецький замок був на лінії фронту і йому загрожувало знищення від російської артилерії. Проте з наказу генерала Брусилова замок збережено, хоч і ще раз пограбовано (понищене внутрішнє оздоблення).

До 1939 року тут діяв приватний музей князів Сангушків. З початком Другої світової війни князь Роман Сангушко евакуював більшу частину колекції. Частина з неї опинилася у Сан-Пауло (Бразилія) і склала основу тамтешньої мистецької фундації.

1940 року, після приходу радянської влади, замок-палац передали Львівському історичному музею. Під час радянсько-німецької війни палац сильно постраждав. 1945 року замок розграбували військові Золочівського гарнізону. 1947 року музей закрили, а 1949-го в ньому влаштували санаторій для хворих на туберкульоз.

1956 — в замку сталася велика пожежа, яка знищила більшу частину внутрішнього оздоблення. Були проведені відновлювальні роботи, але туберкульозний санаторій для хворих залишаєвся в замку до часів незалежності України.

1979 — на екрани вийшов білоруський фільм «Дике полювання короля Стаха», значна частина зйомок якого проходила в Підгорецькому замку.

1997 — стався переломний момент у історії замку — завдяки клопотанням громадськості та праці Бориса Возницького Підгорецький замок передали Львівській галереї мистецтв. Того ж року створено благодійний фонд відродження замку на чолі з Б. Возницьким. У фондах галереї збереглися 85% речей із замку, які планують туди повернути, а відновлений палац перетворити на музей інтер'єрів.

Новітні часи

Станом на сьогодні замок зачинено на реставраційно-відновлювальні роботи. Для огляду доступні лише навколишні території та фасад.

Італійський парк

Підгорецький парк належить до пам'яток садово-паркового мистецтва державного значення. Побудований на рівні найкращих зразків так званих «італійських парків», він є найгарнішим і чи не єдиним в Україні парком такого типу. Розкішний колись парк оточує замок з усіх боків, його план вирізняється цілісністю художнього задуму і глибоко продуманим взаємозв'язком рельєфу, архітектури, скульптури й рослинності.

Так званий італійський парк міститься з північного боку ансамблю. Його розташували на терасах. Зберігся старий дереворит із зображенням того парку. На першій терасі був невеликий партер з рослинним візерунком. До другої тераси вели барокові сходи, що спиралися на аркаду. Нині аркаду з міркувань безпеки закладено цеглою, бо вона загрожує обвалом.

Найбагатшою за оздобленням була друга тераса з фонтаном, партерами та мармуровими скульптурами з Італії. Нині скульптур нема — за переказами, в радянський час їх вивезли до Санкт-Петербурга.

Третю терасу прикрашав зелений масив з просіками, що їх використовували для прогулянок. На пагорбах за останньою терасою був виноградник. Парк на терасах не зберігся, його ще належить реставрувати.

З багатьох причин замковий парк давно втратив свій первісний вигляд. Руйнації замку та італійського парку почалися ще в XVII столітті. Тільки за 40 років (1650–1690) парк руйнували тричі: у 1650, 1672 та 1688 роках. Остаточно бароковий парк зник у XX ст.

Костел Воздвиження та св. Йосипа

Косте́л Воздви́ження та свято́го Йо́сипа був побудований на замовлення Вацлава-Петра Ревуського (за деякими даними він був також і автором проекту) у 1752–1766 роках як родова усипальниця. Архітектором був Кароль Романус. Костел має форму барокової ротонди діаметром 12 метрів.

Костел св. Йосипа замикає давню перспективу-дорогу, прокладену вздовж південної осі барокового ансамблю ще за часів Жевуських. З боків 300-метрової алеї стоять скульптури з XVIII століття святого Йосипа і Богоматері з маленьким Ісусом на руках. Колись обабіч дороги рясно росли дерева, вистрижені стіною, що видно на архівних фото.

Замок на початку XXI століття

2008 року Підгорецький замок потрапив до Переліку 100 пам'яток світу, що потребують негайної реставрації. Перелік складають працівники Всесвітнього фонду пам'яток. Внесення до Переліку полегшує отримання пам'яткою коштів на реставрацію.