смт.Богородчани

Категорія: Богородчанський район Дата публікації: 2-01-2015, 16:03

Богородчани — селище міського типу, районний центр в Івано-Франківській області, адміністративний центр Богородчанської районної ради. Розташоване на правому березі гірської річки Бистриці-Солотвинської.

Історія.

Перша письмова згадка про Богородчани належить до 1441 року. В ній йдеться про те, що власником Богородчан був Ян з Бучача. Жителі селища з давніх часів займалися ремеслом і рільництвом. Серед спеціальностей ремісників найпоширенішими були: кравецтво і ткацтво. Про це свідчать і назви вулиць, що збереглися до наших днів: Ткацька, Різнича. В другій половині XV століття Богородчани стали володінням Потоцьких.

1691 року за наказом графині К. Потоцької у Богородчанах було споруджено костел, навколо нього оселилася група дрібної шляхти і кілька десятків ремісників з Польщі. Костьол став центром окатоличення населення.

У першій половині XVIII століття в околицях Богородчан активно діяли загони опришків. У них були й богородчанські жителі. 1744 року опришки на чолі з Олексою Довбушем вчинили сміливий напад на фортецю в Богородчанах, де повстанці захопили багато зброї, а також знищили реєстри податків, орендні договори тощо.

За першим поділом Польщі Богородчани опинилися під владою австрійської монархії, містечко стало власністю австрійських баронів, які здійснювали політику онімечення українського населення. Переслідувалась українська культура, звичаї. Навмисне гальмувався розвиток економіки. Богородчани залишались у другій половині XVIII століття дрібним містечком: 1786 року тут було всього 314 будинків і 1 134 жителі. Австрійські власті 1789 року відкрили німецьку школу, а 1770 року заснували народну школу.

В середині XIX століття у Богородчанах активізувалося суспільно-політичне життя. У червні 1848 року тут було створено Руську Раду, до складу якої увійшло 29 осіб.

Після реформи 1848 року в Богородчанах з'являються перші підприємства. 1870 року містечко мало невелику броварню, ґуральню, деревообробну майстерню. На них в кінці XIX століття працювало понад 100 робітників.

1914 — 1918 роки

Тяжкі випробування чекали на жителів Богородчан у роки першої світової війни. На цій території точилися жорстокі бої між австро-угорськими і російськими військами. У Богородчанах загинуло близько 50 жителів, зруйновано промислові підприємства, спалено багато будинків. У селищі і його околицях лютувала епідемія тифу й холери. Господарство занепало.

3 березня 1918 року в місті відбулось «свято державності і миру» (віче) на підтримку дій уряду Української Народної Республіки, на якому були присутні близько 10 000 осіб.

Західноукраїнська Народна Республіка

На початку листопада в місті та колишньому Богородчанському повіті Королівства Галичини та Володимирії було встановлено владу Української держави — ЗУНР. Місто стало центром Богородчанського повіту ЗУНР.

Репресовані

Когут Осип Іванович (уродженець Бучача, діяч УСРП, розстріляний наприкінці червня 1941 р., в тюрмі Дрогобича.

Другі «совіти»

27 червня 1941 року Богородчани окупували німці. За час окупації гітлерівці вбили 822 жителі селища й вигнали в рабство до Німеччини 80 чоловік. Остаточно звільнено Богородчани було 28 липня 1944 року частинами 161-ї стрілецької дивізії.

Влітку 1947 року в Богородчанах було організовано колгосп, який названо ім'ям І. Франка. У 1957 році тут було створено райхарчокомбінат, який почав випускати ковбасні і хлібобулочні вироби та безалкогольні напої. Промартіль ім. С. М. Кірова реорганізували у бондарний цех Солотвинського лісокомбінату. В селищі почала працювати міжколгоспна будівельна організація, МТС було реорганізовано на PTG (з 1961 року — «Сільгосптехніка»). У 1962 році на базі промартілі «Коопвзуття» та дрібних побутових майстерень створено райпобуткомбінат, 1968 року відкрито швейно-галантерейну фабрику, з січня 1970 року почав працювати цегельний завод.

Населення

У 1938 році в місті мешкало 1670 греко-католиків. Окрім того, у Богородчанах та присілку Скобичівка разом мешкало 795 римо-католиків, 40 окатоличених українців та 1931 юдей.

Пам'ятки архітектури

У місті збереглися:

Домініканський Монастир (мурований) 1742–1762 рр.; фундатор — Станіслав Коссаковський — каштелян камінський[6]
Костел (мурований) 1745 р.
Палати духовенства келії (мурований) 1762 р.

Науково-дослідний інститут пам'яткоохоронних досліджень (м. Київ) заніс смт. Богородчани до Переліку найважливіших історичних сіл України та їхніх пам'яток.

Освіта

У місті є 2 загальноосвітні школи та Богородчанський професійний будівельний ліцей.

У міжвоєнний період діяли дві 7-класові школи, зокрема хлопчача та дівоча утраквістична.

Транспорт

Автобусне сполучення з Івано-Франківськом. Через селище проходить автомагістраль Івано-Франківськ—Надвірна.

Фотогалерея

Більше фото див. в альбомі

смт.Богородчани (25)

смт.Богородчани, Богородчанський район, Івано-Франківська область, Історія, селище міського типу

Коментарі Також рекомендуємо переглянути

Богородчанський район

с.Бабче

Бабче — село в Україні, в Богородчанському районі Івано-Франківської області, центр сільської ради. Розташоване за 20 км від залізничної станції Надвірна. Населення — 2 484 особи (2001)....

Богородчанський район

смт.Солотвин

Солотвин (до другої роловини XVI століття — Краснополь) — селище міського типу в Україні, в Богородчанському районі Івано-Франківської області, на Гуцульщині, центр селищної ради. Розташоване в передгір'ях Ґорґанів, над річкою...