Кам’янець-Подільський замок

Категорія: Замки та фортеці Дата публікації: 23-12-2014, 23:33

Кам'яне́ць-Поді́льська форте́ця — фортеця у місті Кам'янець-Подільський (Хмельницької області України). Відома з XIV століття як частина оборонної системи міста Кам'янець, колишньої столиці Подільського князівства XIV — XV ст., Подільського воєводства XV–XVIII ст., а далі Подільської губернії (1793–1924 pp.). Є складовою частиною Національного історико-архітектурного заповідника «Кам'янець», що відноситься до «Семи чудес України».

Географічне положення

Острів, на якому знаходиться фортеця, оточений каньйоном. По каньйону протікає річка Смотрич, яка своєю течією утворює петлю — обтікає навкруги високої гори і, не доходячи до свого річища на кілька метрів, повертає і тече далі. У тім місці, де Смотрич), обійшовши острів, утворює зі своїм річищем петлю, стоїть на розі, що утворюється двома ярами, Кам'янецький замок. З'єднується він з містом вузенькою смугою скелі, на якій збудований Замковий міст.

Історичні згадки

Довгий час вважалося, що Стару фортецю було збудовано в другій половині 14 століття — першу в історії згадку про Кам'янецький замок маємо в грамоті від 7(15) січня 1374 року литовсько-руського князя Юрія Коріатовича, якою він за згодою свого брата Олександра Коріатовича надав кам'янчанам магдебурзьке право та прямо зазначив, що грамота дається «на замку» в Кам'янці. Цю позицію щодо литовських першопочатків замку, зафіксовану в популярних монографіях Євтима Сіцінського (1895), Олександра Прусевича (1915), повторили й радянські дослідники Петро Юрченко (1950), Тамара Будянська (1961).

Комплексні архітектурні дослідження Євгенії Пламеницької та Анатолія Тюпича у 1964–1982 роках, дослідження археологів на чолі з Іоном Винокуром у 1964–1969 роках дозволили значно поглибити історію кам'янецької фортеці та датувати її першопочатки 11—12 століттями (в обережніших версіях — кінцем 12 століття).

Якщо наявність давньоруського періоду в історії Кам'янецької фортеці не викликає сьогодні жодних заперечень у дослідників, то концепція Євгенії Пламеницької, яку нині розвиває та пропагує її донька Ольга Пламеницька, про дако-римські першопочатки замку, Замкового мосту та міста взагалі в 2—3 століттях наштовхнулася на досить сильну протидію істориків і археологів, зокрема Іона Винокура, Миколи Петрова.

Найдавніші описи замку

Найважливішими документами, які дозволяють досить рельєфно уявити, яким був замок у 15-16 століттях, є два його описи — 1494 року, коли замок передавали новому старості, та 1544 року, коли белзький каштелян Войцех Стажеховскі перевіряв роботи, які виконав у замку військовий інженер та архітектор Йокуб Претфус (Іов Претвич). Ці надзвичайно важливі документи виявив Александер Яблоновський, оприлюднив 1880 року перший опис, 1882-го — другий.

Замок має солідну будівельну історію. Навіть без дискусійного дако-римського періоду набігає, згідно з викладками Євгенії Пламеницької, аж 14 будівельних періодів (від 11 століття до початку 19 століття). Але, якщо говорити про час, коли замок набув вигляду, близького до звичного нам нині, то це середина XVI століття. Саме величезна робота, виконана під керівництвом Йокуба (Іова) Претфуса, надала замку того вигляду, якого він, попри всі перипетії, не загубив упродовж майже півтисячоліття. Саме опис 1544 року фіксує це вдало віднайдене обличчя замку — зрілої фортифікаційної одиниці.

Кам'янецький замок

Опис давнішої Кам'янецької фортеці:

всі укріплення Кам'янця поділяються на дві категорії — замок і міські фортифікації. Самий замок складається з двох частин: старого замку з мурами та баштами,— і нового замку з земляними валами та ровами.

Фортеця була збудована до часів появи вогнепальної зброї, тому башти замку та міста були повністю кам'яними та мали кам'яні кронштейни і верхи. Сучасні дахи башт були прилаштовані, ймовірно, за часів російської окупації.

Старий замок

На плані старий замок не має форми якоїсь правильної геометричної фігури; в загальному вигляді — це довгастий чотирикутник, що простягся на краю високого рогу гори від південного сходу до північного заходу. Ширина цього старого замку приблизно 50 м, довжина від півночі 135 м, від півдня — 160, а посередині 180 м. Площа замкового подвір'я приблизно ¾ гектари., а всієї площі з прибудуваннями 1,5 га.

Новий замок значно більший; на плані, в загальному вигляді, трапецієподібний з широким боком на північний захід. Ширина замку разом з валами сягає 250 м, довжина в напрямку старого замку приблизно 220 м. Площа земляного замку з усіма валами — приблизно 3 гектари. Весь замок — і старий, і новий — займає площу приблизно 4,5 гектари.

Старий мурований замок (1544 р.) оточений високими мурами, має 11 мурованих башт. В'їзд до замку зі сходу — з боку міста. Башти розставлено таким чином: по довжині замку з одного боку 4, з другого — 4, на західному боці на кінці 2 з'єднані башти і 1-а окремо з півночі коло річки.

Мур зі сторони Карвасар

Коло башт: 1-ї — Папської, 2-ї, 3-ї, 4-ї — збоку скелі проходила стіна, фундамент якої було зведено на скелі; висота стіни сягала внутрішніх замкових стін, що були між цими баштами. Ця зовнішня стіна в цей час (1544 р.) будувалася; вона повинна була забезпечувати підступ до цих башт і взагалі до замку. Тепер зовнішня стіна є тільки біля перших двох башт. Зі сторони Карвасар замок був додатково оточений камяною стіною, в якій навпроти Ляської (Білої) башти була кам'яна дошка з вирізьбленим написом: sumptus, по сторонах pal pod, а внизу: MDCCLXL.

Башти Нову, Малу і Рожанку оточував подвійний рів.

Замковий міст на Польній брамі

(не існує)

Міст був збудований давно, в 1544 році Іов Претвич будував тут нову браму. Біля Скальської брами були обороні вали і рів, через рів йшов дерев'яний розвідний міст, який опускався на кам'яні стовпи. Рів, в разі потреби, заповнювався водою. Міст існував перед 1820 роком. По мості можна було ввійти до «Нового замку» (земляного).

Старий замок в його сучасному вигляді був збудований для захисту від татарів, передні мури були зведені коштом папи Юлія II (Папська вежа), кам'янецького єпископа Якуба Бучацького (Ковпак), латинського архиєпископа Яна Ляського (Ляська), кам'янецького латинського єпископа Марціна Бялобжеского гербу Абданк (Мартина Білобрезького) (Денна), куявського латинського єпископа Креслава з Курозвенок (Рожанка).