ОСОБЛИВОСТІ ОСІННЬОЇ ЛОВЛІ ПЛОТВИ

Категорія: Ловля на поплавок Дата публікації: 3-02-2015, 18:24

Осінь. На берегах водойм пустота, тільки суха трава, голі кущі, дерева, та важкі холодні хвилі. Більшість рибалок залишаються вдома вдаючись до спогадів про минулий сезон. Лише зрідка відчайдушні спінгісти турбують цю пухмуру ідилію своїми блешнями.

Але, для досвідченого, вмілого рибалки, любителя поплавочної ловлі ця пора по своєму прекрасна, і приваблива. Адже біла риба така як лящ, плотва, карась, густера збирається у зграї на глибині водойм і продовжує активно харчуватися.

Потрібно знати такі місця, або вміти їх визначити. У водосховищах і великих річках це русла затоплених річок, або руслові ями, а також гирла впадаючих глибоких приток. Добре, якщо глибина поблизу берега - восени у негоду важко рибалити з човна, особливо з надувного. Глибина зазвичай буває там, де високий берег круто обривається в воду.

Пізньої осені на великих водоймах при лові з берега на лящя розраховувати не доводиться - він стоїть дуже далеко від берега на максимальних глибинах водойми. Лише снасть для дальнього закиду може виручити в цій ситуації рибака. Але нею рідко коли вдається повною мірою скористатися з-за складних погодних умов. Ось і переходять рибалки на ловлю плотви, популяція якої в більшості водойм є досить великою.

Але ловля плотви пізньої осені не так проста, як може здатися. Спіймати в цю пору багато плітки, особливо великої - рибальське мистецтво. Часто-густо в рибальській сумці порожньо.

Але це тільки в тих рибалок, у яких снасть не відповідає активності ситої риби і особливостям осінньої водойми, коли надто товста жилка, великий гачок і важке грузило, коли поплавок нагадує яскравий буйок, гордо і солідно виступаючий над водою.

Не з пустими руками повертаються рибалки, які застосовують спортивне оснащення поплавкової вудки. Незаперечні переваги вона дає при лові і всіх інших коропових риб (карася, ляща, коропа, верхівки, лина) як восени, так і навесні і влітку. Суть її в нейтральній вантажопідйомності.

Це означає, що довгий веретеноподібний (такі найбільш чутливі) поплавок обтяжують під саму антену, виготовлену з матеріалу, питома вага якого дорівнює питомій вазі води (наприклад, з бамбука, або відрізка товстої капронової жилки). Товщина антени 0,5-1,5 мм, а довжина - 20-30 мм. Її слід яскраво окрасити флуоресцентною фарбою, а всю іншу частину поплавка, навпаки, розфарбувати треба скромніше, щоб верховодна дрібнота не била по ньому. Вантажопідйомність спортивних поплавців для акуратної осінньої рибалки зазвичай лежить в діапазоні 0,4-1,5 г.

Особливість спортивного поплавка - в його стійкості, збереження вертикального положення під час будь-яких маніпуляцій з ним під час лову: гальмування на течії, підтягування - в стоячій воді. Такий поплавок завжди «налаштований» на клювання. Стійкість його зумовлена двома точками кріплення до жилки - на антені, де волосінь проходить через кілечко, і на металевому кілі з нержавіючої дроту товщиною 0,6-0,8 мм, де жилка притискається хлорвініловим кембриком.

Чим довший і важчий кіль, тим більшою динамічною стійкістю володіє поплавок на хвилі і сильній течії.

І ще: чим вище вантажопідйомність поплавка, тим він стійкіший, але тим менш він чутливий, і навпаки. Тому при обережному клюванні плотви в складних умовах лову слід шукати "золоту середину" для ваги оснаcтки в цілому. Це говорить про те, що необхідно мати набір однотипних, але різних за вагою оснасток, заздалегідь змонтованих і намотаних на мотовило, і застосовувати їх залежно від умов лову.

Схема оснащення для осінньої ловлі плотви у водоймах без течії, або в місцях зі слабкою течією: 1 - жилка; 2 - поплавок; 3 - тягарець; 4 - повідок, 5 - гачок.

Розташування огрузки на жилці також впливає на частоту і виразність клювань. Найкраще вивантажити поплавок кількома невеликими дробинками, які затиснуті на жилці на значній відстані одна від одної - при цьому насадка опускається на дно повільно, тобто більш природно, що викликає негайну хватку риби. Зазвичай довжина "огруженої" ділянки жилки становить 60-80 см.

Повідець - відрізок жилки від нижнього грузила до гачка - при обережному клюванні повинен мати довжину 25-40 см, щоб також на останній стадії занурення ще більше сповільнити швидкість опускання насадки.

Більш природний, апетитний вигляд наживки також сприяє активному клюванню риби. Це залежить від гачка. Оскільки восени в ходу саме такі ніжні наживки, як мотиль і личинки реп'яхової молі, то гачок повинен бути невеликим, з тонкого дроту, ідеально гострим і мати маленьку борідку - у цьому випадку личинки довго залишаються на гачку живими.

Чим тонша жилка, тим менше вона помітна для риби в чистій осінній воді, тим менше впливають на снасть хвилювання води і бічний вітер, тим легше оснащенням управляти! Для лову плотви, навіть великої, цілком підійде якісна жилка діаметром від 0,08 до 0,12 мм: вони витримують вагу не менше 1 кг. А сама непомітна у воді жилка - прозора, вона приймає колір навколишнього середовища. Тому фарбувати жилку не треба - маскування ніякого, а якість погіршується. До того ж пофарбована жилка швидше "старіє" під впливом сонячного світла.

Для приманення плотви до місця лову й активізації клювання, особливо у водоймах, де течія слабка, або відсутня зовсім, необхідна підгодівля. Але восени її кількість не повинна бути великою, інакше риба надмірно насититься. Краще відмовитися від застосування різних каш і розпарених зерен злаків - у холодній воді у риби сильно сповільнюється травлення. Тому, швидко наситившись великими фракціями прикормки, вона нескоро знову почне харчуватися, а значить, і клювати на вудку.

Прикормка повинна бути приготовлена з ретельно подрібнених компонентів, які, не насичуючи рибу, приваблювали б її до місця лову лише своїм ароматом. У цьому сенсі добре себе зарекомендувала так звана спортивна прикормка, але восени вона не повинна бути багата набором складових частин.

Для лову в холодній чистій воді пркормка вже не повинна мати у своєму складі компонентів з різким або пряним запахом, які в теплій воді створювали ефект освіження. Зазвичай до складу осінньої прикормки входять пшеничні панірувальні сухарі (60% обсягу), вівсяне толокно (20%), сухе молоко (5%), висівки (15%), іноді необхідно додати небагато какао і 1-2 краплі анісового масла.

Прикормка обов'язково замішується на водоймі, у суміш додається невеликими порціями вода до тих пір, поки підгодівля не почне ліпитися у досить пухку кульку, що легко розсипається. Зробивши кілька таких кульок, їх підкидають до поплавка, намагаючись якомога щільніше сконцентрувати підгодівлю в одному місці.

Зазвичай клювання плотви починається протягом півгодини і поступово інтенсивність наростає. Якщо з часом клювання піде на спад, то тільки в цьому випадку слід підкинути у воду чергову порцію прикормки.

При млявому клюванні рибу можна спровокувати на більш активні і часті покльовки. Цього домагаються, повільно, з зупинками переміщаючи снасть по підгодівлі - риба погано бачить на великій глибині, але чудово уловлює бічною лінією будь-які переміщення, у риби сильно розвинений нюх. При лові на течії необхідно м'яко притримувати і відпускати снасть, тоді гачок з наживкою буде то підніматися вгору, то опускатися на дно, створюючи ефект вислизання корму, що рефлекторно змушує рибу поквапитися.

Якщо влітку плотва чудово клює на різноманітні каші, тісто, розпарені зерна, нитчату зелень, то восени, особливо перед льодоставом, вона віддає перевагу мотилю. А в теплі погожі дні, коли світить сонце, плотва іноді починає добре клювати, наприклад, на манну "бовтанку", або на білий хліб.

Виключно цікавою буває ловля плотви у ті кілька погожих днів перед зимою, які іноді трапляються перед самим льодоставом. У цей час маси великої і середньої плотви, окунів, головнів підходять до пониклих прибережних водоростей і починають активно годуватися личинками бабок, веснянок та іншої водної живності, яка позбавлена укриттів і у великій кількості вимивається на чисту воду потоком після осінніх дощів.

Тут ніяка підгодівля не потрібна - вона лише негативно впливає на клювання. Важливіше вирахувати вловисте місце. Зазвичай це зріз трави при крутому звалі в глибину, початок спокійного плеса відразу за перекатом... Причому ловити доводиться не лише пбіля дна. Найчастіше, особливо у прибережній межі водоростей, риба найкраще клює впівводи і вище, тому протягом дня і залежно від погодних умов доводиться постійно підбирати робочий спуск на оснастці. У цей час прислів'я: «У вмілого на гачку плотва, у невмілого - трава» - як найкраще виправдовується.

А де взяти наживку? Вона тут же, під ногами. Досить опустити руки у воду, захопити невелику кількість водоростей і швидко покласти на березі, а потім зібрати в баночку все, що там буде ворушитися і намагатися поповзти назад у воду. Особливо багато живності буває в пагонах елодєї. Великих личинок слід насаджувати по одній, нанизуючи як мотилів, а дрібних - по дві, три і більше. Завдяки плотві рибалка для поплавочників може продовжитись по відкритій воді на всю зиму, переходячи в міру утворення льоду з ставків на річки, а потім до теплих очищених стоків у великі водойми.