Осіння риболовля

Категорія: Ловля на поплавок Дата публікації: 3-02-2015, 18:56

Осінь. Водичка в озерах і водосховищах поступово остигає. Риба відчула наближення холодів і перейшла на посилений режим харчування, щоб нагуляти жирок перед зимівлею. Але, на відміну від весняного жору, зараз вона тримається на відносно більш глибоких місцях і більш розбірлива до корму. Відносно - це тому, що в кожної риби залежно від водойми є свої переваги по глибині. Наприклад, навесні плотва в якомусь озері годувалася на метровій глибині, а тепер на 2-х і більше.А ось ляща тепер навряд чи зустрінеш мілкіше, ніж на 4 м. Напевно, вода на такій глибині ще не зовсім охолола, та й їжі там має бути більше. Короп з карасем теж реагують на зміну сезону. Саме зараз їм потрібно як слід відгодуватися - адже ці риби впадуть в заціпеніння вже через якийсь місяць.

Оскільки я не любитель поплавкової ловлі з човна то часто снастю номер один для мене стає матчева вудка або, як її ще називають, дальньобійка.

Цей спосіб рибної ловлі цікавий для освоєння своєю складністю і витонченістю. Дистанція ловлі може досягати 50 м, що відповідає фідеру середньо-легкого класу. А при тому, що матчеве оснащення чутливіше фідерного, така ловля може принести достатньо солідний улов в умовах обережного кльову.

Спробуємо спочатку розібрати кожен елемент вудки для дальнього закиду, а потім скажемо кілька слів про техніку ловлі. Про все коротенько.

Почнемо з вудочки. Матчовка за визначенням - це вудочка штекерного з'єднання колін, яких всього три. Зрідка трапляються й телескопічні матчеві вудочки, але вони скоріше для туристів, ніж для серйозних рибалок - технічні характеристики таких вудок залишають бажати кращого. Матчовкі зазвичай обладнані великою кількістю пропускних кілець на високій ніжці, що дозволяє жилці не прилипати до бланку під час закидання. Для риболовлі в осінніх умовах це особливо актуально. Довжина матчевої вудочки, як правило - від 3,9 до 4,8 м. Більш коротка палиця (3,9-4,2 м) підійде для ближньої дистанції, а також при використанні ковзаючого поплавця де найчастіше, довжина вудилища великої ролі не грає. Довгі ж матчеві вудочки (4,5-4,8 м) оптимальні для тих ситуацій, коли глибина на межі використання ковзаючого поплавка, тобто від 3,5 до 4,5 м . Справа в тому, що при будь-якій можливості завжди краще використовувати фіксоване (глухе) кріплення поплавка до жилки. Чому так - стане зрозуміло пізніше. За тестом матчовкі наступні: верхня їх межа звичайно не більше 20 г, але краще перевіряти «на потряс», т. к. заявлені цифри можуть не відповідати дійсності. Я довгий час відловив «Дальником» Salmo Elite Match 4,20 м. Його реальний тест оцінюю як 6-16 гр. Ціна нормальної вудки - приблизно від 50 у. о., а дорожчі 100-150 у. о. - це скоріше для любителів естетики, на улов це ніяк не вплине.

Котушка. Найкраще користуватися спеціальною матчевою. У Salmo, наприклад, це відносно не дорога Diamond Match, у Shimano - Exage, або Stradic для «цінителів прекрасного». Особливість цих котушок - неглибока шпуля досить великого діаметру (3000-4000 по класифікації Shimano), і велике передавальне співвідношення. Це дозволяє працювати з тонкими жилками і швидко вимотувати снасть з води. Зрозуміло, що чим більше діаметр шпулі, тим швидша підмотка. Правда, якщо котушка «з дешевих», то будьте готові до більш тугого ходу при передавальному числі понад 6:1. Теоретично (якщо вам не критична швидкість) можна використовувати і звичайну спінінгову котушку, попередньо підмотавши на шпулю шар більш товстої жилки, або ізострічку.

Крім того котушка повинна мати ідеально налагоджену систему укладання жилки. В іншому випадку вона (жилка) вам довго не прослужить.

Тепер про жилку. Існуючий термін «матчева жилка» не слід розглядати як визначення. Насправді, жилка для «англійського способу ловлі риби» в першу чергу повинна бути м'якою і без залишкової деформації. «Тонучу» її робить сам рибалка, і не потрібно дивитися на напис «sinking». Будь-яка жилка, якщо просто покласти її на поверхню води залишиться там лежати за рахунок поверхневого напруження. Якщо вам здається, що жилка тоне погано - видаліть жирову плівку. Для цього змішуєте засіб для миття посуду, «Fary», наприклад, з водою 1 / 1 і обробляєте жилку на шпулі цим складом. І ще один момент: жилка, яка проходить як «матчева», зазвичай буває темного кольору. Це тому, що європейці вже давно придумали фіксувати дистанцію ловлі за допомогою позначки на жилці спеціальним білим маркером (його випускає фірма Sensas). А видно таку мітку найкраще на тлі темної жилки.

По діаметру жилки - найчастіше це 0,14 мм. Якщо ловимо коропа - ставимо товстішу. З важкими поплавками (більше 14 г) є сенс використовувати шок-лідер - відрізок більш товстої жилки, який пом'якшує удар під час кидка і запобігає відстрілу поплавка.

Поводочна жилка повинна бути дуже м'якою і максимально міцною. Чудес, однак, не буває, і якщо, наприклад, на жилці 0,1 написали 1,5 кг - не вірте цьому. Я віддаю перевагу високоякісним японським жилкам Salmo Elite Mono і Shimano Ultegra. Усі їхні параметри вказані досить коректно. Повідець має довжину в середньому 30-40 см, що необхідно для компенсації зниження чутливості снасті з-за великої ваги поплавка. Чим довший повідець - тим сміливіше клювання. Але і надмірною довжиною захоплюватися не варто. З'єднання з основною жилкою відбувається за допомогою вертлюжка, а потрібний діаметр вибирається, перш за все, в залежності від розміру гачка. На останньому зупинятися не буду, скажу лише, що в основному використовую Kamasan В512 № 18-14.

Матчеві поплавки - так звані ваглери. Як правило, вони мають одну точку кріплення знизу, об'ємне тіло і довгу антену. Є поплавки з суцільної антени, (стики), але в нас вони потрібні дуже рідко. Головне правило при огрузці поплавків для матчевої ловлі - над водою повинно стирчати не більше 3 см поплавка, а краще - менше. Для «осінньої» риби все це особливо критично.

Не треба боятися важких поплавків - середня вага ваглера, наприклад, для дистанції 25-30 м складає 10-14 г, в залежності від вітру. Тільки так можна досягти необхідного контролю над оснащенням.

Оптимальний набір матчевих поплавків для початківця: 6-10-14 г, потім можна розширювати ці рамки.

Як уже говорилося, найкраще ловити з фіксованим кріпленням поплавка. У цьому випадку основна частина ваги знаходиться в самому поплавці у вигляді знімних шайб, а на жилку кріпиться лише стільки вантажу, скільки потрібно для опускання наживки на дно. Таким чином підвищується загальна чутливість снасті. Та й при закидуванні оснащення веде себе більш стабільно і не плутається - попереду летить поплавок, а за ним огрузка на жилці.

Якщо ж глибина в місці ловлі більша довжини вудилища, то робимо ковзаючу оснастку. Тоді вже на жилку кріпимо не менше 3-4 г, знявши з поплавка кілька шайб.

Ще одна біда ковзаючого оснащення - часті «запути», особливо у новачків. Тут треба собі уявляти, як веде себе оснащення в польоті. По-перше, потрібно його завжди злегка пригальмовувати під час приводнення, щоб жилка від поплавка до грузила витягнулася в пряму лінію. По-друге, з'являється вірогідність того, що грузило розіб'є тіло поплавка під час польоту, і він почне "пити" воду. Щоб цього не відбувалося, поплавок повинен мати протиударне покриття. Інший спосіб «зберегти поплавцю життя» - відокремити його від огрузки ще одним вертлюжком, щоб у польоті вони летіли окремо. Але тоді потрібно уникати вагової рівності поплавка і грузила, тобто вибирати поєднання, скажімо, 4 + 8, або 8 + 4 при загальній вазі 12 г. Інакше ця конструкція буде вести себе в польоті вкрай нестабільно, гарантуючи перехльости.

Певні труднощі для новачка представляє техніка закидання. Скажу більше: десь із сотні рибалок, які використовують матч за призначенням, не більше десяти осіб закидають як слід. Але хай Вас це не лякає. Виконується закид «з води»: тримаємо вудилище перед собою, перевіряємо, щоб жилка вільно ковзала через кільця, потім швидким, але не різким рухом відводимо вудилище назад, і коли відчуємо, що вершинка починає пружинити - робимо рух вперед. Все це займає не більше 3 секунд. Під час закидання важливо не оглядатися назад і забути про те, що у вас на жилці є грузило - уявіть, що кидаєте просто поплавок. Відразу після закидання опустіть вершинку у воду на 20-40 см і зробіть кілька енергійних обертів котушки, потім різко висмикніть вудилище з води на ту ж відстань. Після цього жилка, що знаходиться на поверхні, повинна потонути. Навіщо топити жилку, сподіваюсь зрозуміло - для того, щоб оснащення не зносило вітровою течією.

Як весь час ловити в одній і тій же точці, не маючи в наявності маркера? Промірявши дно і визначившись з рельєфом, перекидаємо цю точку на кілька метрів (пам'ятаєте, нам треба втопити жилку?). Перед тим як закрити дужку, затискаються жилку в кліпсу на шпулі. Робимо потрібне число обертів і рахуємо їх, наприклад, до п'яти. Наступний закид виконуємо по тій же системі ...

"Прикормка робиться настільки розсипчастою, щоб її можна було закинути єдиною кулькою, яка б відразу починала розвалюватися. Чим сильніше буде «вибухати» прикормка, тим більше шансів «розворушити» рибу."

Ні в якому разі не додавайте в прикормку каші. Вони можуть перенаситити рибу. Часто обов'язковим компонентом є мотиль, або інша тваринна наживка, якій зараз надає перевагу риба. Слід додати в прикормку деяку кількість грунту, щоб знизити її харчову цінність і пофарбувати в темний колір.

Зволожену суміш пропустіть через сито. Це дозволить уникнути грудок, які знижують ефективність прикормки. Для доставки прикормки на відстань понад 20 м використовуються спеціальні рогатки, які є в асортименті більшості поплавочних фірм (Milo, Trabucco, Sensas, Maver та ін.) Кожна рогатка призначена для своєї дистанції. З тією, у якої гума відносно туга, ніколи не буде точності на ближній дистанції, і навпаки.

Інші ж елементи оснащення ті ж, що і в інших способах ловлі: сидіння (краще - ящик), садок, підсак, ємності для підгодівлі й наживки, екстрактор, рушник.

Використані матеріали Олексія Воличенко

осіння рибалка, вудочка, котушка, жилка, матчеві поплавки, техніка закидання

Коментарі Також рекомендуємо переглянути