Матчева ловля риби

Матчева ловля стає неперевершеною завдяки результативності не тільки навесні, коли рибалці дозволено користуватися лише одною поплавчанкою з одним гачком, але й відкриває неабиякі можливості під час всього сезону відкритої води. Технічно матчева ловля не є легкою. Аби засвоїти техніку ловлі риби на матчеву вудку, потрібен час, та все ж мета виправдовує засоби, адже мова йде про ловлю дуже великої риби і тої, яка до берега близько не підходить. Ми опишемо типову матчеву ловлю без додаткових покращень та модифікацій.

Матчева ловля, англійська ловля, далекий закид поплавка, дальнобійка - це різні назви одного з методів поплавкового вудіння. Його придумали англійські вудильники і більшість термінів та назв пішли власне від них.

Матчева вудочка

Матчева котушка

Для матчевої ловлі використовуються безінерційні котушки на високій ніжці. Матчеві котушки відрізняються від інших насамперед шпульою з відносно великим діаметром, але малим об'ємом жилки (розрахована на використання тонкої жилки). Для легкого дальнього закиду, жилка повинна бути намотана в рівень з бортиком шпулі. Ще одна особливість матчевих котушок – це їх невелика вага. Більшість матчевих котушок, особливо професійних, практично цілком виготовлені з пластику. Спортсмени-професіонали для швидкого перезакидування використовують високошвидкісні котушки, з передаточним відношенням 1:7. Швидкісне підмотування, звісно, виконується тільки без риби. Але в любительській ловлі такого особливого поспіху не має, тому задля того, аби зекономити кілька секунд, не варто витрачати великої суми для придбання надійної високошвидкісної матчевої котушки.

Матчева жилка

Як ми вже зазначали, матчева жилка повинна бути тонкою. На основну підійде жилка діаметром 0,14-0,18. Основна особливість матчевих жилок – вони мають трішки більшу густину, що дозволяє їх швидше і простіше потопити. Щоб ще більше спростити потоплення жилки при матчевій ловлі, її покривають спеціальними речовинами; в їх маркуванні, як правило, присутнє слово «sinking» (опускання, падіння). Щодо кольорів, то найчастіше вони темні – чорні або темно-коричневі. Це робить більш помітним позначки маркера, що вказують на дальність закиду, хоча деякі практики матчевої ловлі переконують, що жилка повинна відповідати кольору дна.

Матчевий поплавок

Кріплення матчевого поплавка: для кріплення поплавка в основному використовують спеціальні матчеві кріплення. Корпус для фіксованого кріплення має два стержні, направлених у протилежні сторони: на ці стержні надягають кембріки, що фіксують кріплення на жилці. До корпусу кріплять вертлюжок з застібкою для приєднання поплавка. Корпус кріплення ковзаючого матчевого поплавка виконаний у вигляді пластикової або латунної трубочки, що вільно рухається по жилці. До цієї трубки безпосередньо або через вертлюжок кріпиться застібка для поплавка. Для обмеження переміщення ковзаючого поплавка по жилці використовують стопорні вузли, або спеціальні силіконові стопорки.

Грузила для матчевої ловлі

З фіксованим поплавком грузила розміщуються ближче до поплавка, при ковзаючому - ближче до повідка. Як правило, в якості грузила використовуються дробинки, і витянуті «оливки», які підбирають відповідно до маси поплавка. Переважно більш важку «оливку» встановлюють вище інших грузил і вона призначена для того, аби остнастка швидше йшла на дно, одночасно як черга дробинок, з масою, що зменшується до повідка , служить для плавного потоплення наживки.

Мабуть найголовнішою вимогою є те, щоб крючок був виготовлений з товстої проволоки, оскільки він переживає велике навантаження при підсіканні і виважуванні. Окрім цього, використовуючи тонкий гачок, ви можете порвати рибі губи, тому що виважування більш тривале, аніж при звичайній поплавчанці. Колір гачка обирають під наживку. Для мотиля - червоні, для ловлі на хробака (або темні насадки) - зеленуваті, чорні, матові, а для ловлі на світлі насадки (опариш, тісто) - білі крючки.

 

Вертлюжок

Остнастка до основної жилки кріпиться за допомогою вертлюжка. Його необхідність викликана тим, що закид йде на значну відстань, а наживка на крючку, може себе поводити як лопать і закручувати жилку, цим же перетворивши рибалку на страшний сон.

Стілець, підсака, садок, коробочки для наживки, набір матчевих поплавків, грузил, вертлюжків та крючків, маркер для жилки, плоскогубці, ніж, кусачки, рогатка для підгодівлі. Також потрібні підставки, що забезпечать робоче положення снасті після закидування - з потопленою жилкою і кінчиком вудочки.

Підготовка комплекту

В залежності від погодних умов, видимості, глибини, дальності закидування обираємо матчевий поплавок. Якщо глибина на місці ловлі не перевищує ¾ довжини вудочки, використовуємо фіксований поплавок. Якщо ж глибина є більшою, то ковзаючий. Кріпимо поплавок, остнастку, повідок, гачок, грузила згідно з вищезгаданими рекомендаціями.

Закидування вудочки при матчевій ловлі риби

Техніка закидування матчевою вудочкою близька до техніки закиду спінінгом. Для того, щоб остнастка полетіла достатньо далеко, її загальна маса повинна бути значною. Хороший закид може вийти тільки тоді, коли поплавок буде опущений від кінчика вудочки на відстань 1-1,5м. Після закиду, остнастку направляємо вперед. Перед тим як поплавок впаде на воду, сходження жилки з катушки слід пригальмувати вказівним пальцем. В цей момент остнастка під масою грузил витянеться вперед. Як тільки поплавок торкається води, потрібно закрити дужку жилковкладача, і притопити жилку кінчиком вудочки (1-2 коротких різких рухів кінчиком вудочки під верхнім шаром води, нормально топитися жилка буде після того як 10-15 хвилин побуде в воді), після чого швидко відкрити дужку, і дати зійти жилці зі шпулі, до тих пір поки поплавок не виструнчиться на воді. Потім вудочку кладуть на підставки так, щоб кінчик знаходився якнайближче до поверхні води. При цьому потрібно слідкувати, щоб жилка була витягнутою. Перевірити це можна незначним опусканням вершини вудочки, в результаті чого антена поплавка піде під воду, що і буде доказом про хороший контакт «гачок- рибалка».

 

Тактика ловлі риби на матчеву вудочку

Для перевірки глибини, находження перепадів, використовують додаткове грузило, яке чіпляють до гачка, а після примірювання знімають. Після того як знайдете потрібну глибину, на жилці водостійким маркером роблять позначку (кому як зручніше: хтось робить біля кінчика вудочки, комусь зручніше біля котушки) - вона буде орієнтиром дальності закидування. Після цього зону ловлі за допомогою рогатки прикормлюють. При перезакидуванні матчеву снасть закидують дещо дальше від прикормленого місця, щоб не налякати рибу ударом поплавка по воді, а потім підтягують в зону ловлі (до мітки маркером).