ЯК ЗРОБИТИ ТАК, ЩОБ ПОПЛАВЕЦЬ ЗАЛИШАВСЯ НА МІСЦІ?

Кожен з рибалок, шанувальників ловлі на поплавочну снасть, знайомий з ситуацією коли прийшовши на водойму  ще до світанку,  прикормивши добре знайоме місце, налаштувавши поплавочну вудку і закинувши снасть очікуєш клювання. На водоймі  повний штиль. Поплавок стоїть як укопаний. Незабаром розвиднюється, вже добре видно поплавок, починає клювати риба. Але ось над водою виникає легкий ледь-чутний вітерець. Поплавок, хоча й не швидко, але все-таки починає дрейфувати. Клювання припиняються. Виникає питання: «Як зробити так, щоб поплавець залишався на місці?»  Досвідчені рибалки на відміну від початківців прекрасно знають, як змусити поплавок стояти на місці.

Перше, що роблять новачки в такій ситуації - зсувають основне грузило до підпаска таким чином, щоб приманка лежала на дні. Це дозволяє зупиняти рух поплавця (при слабкому ранковому вітрі), але зовсім не влаштовує рибу, яка, ймовірно, просто не помічає пропоновані їй ласощі. Клювання трапляються, але дуже рідкісні.

Взагалі слід зазначити, що в ранні ранкові години верхні шари води в стоячих водоймах зазвичай бувають холоднішими, ніж на глибині. В результаті цього виникають як би дві течії: поверхнева, скажімо, направлена вліво, а глибинна - вправо. Для рибалки ж, подібне явище завжди проблема. Треба налаштувати снасть таким чином, щоб приманка на гачку виглядала цілком природно. Тільки в цьому випадку риба буде сприймати її як натуральну.

Наступний неприємний момент, коли з посиленням вітру жилку, що лежить на поверхні води, зносить в сторону. А заодно і вся оснастка починає дрейфувати. У продажу іноді зустрічаються тонучі жилки. На жаль, найчастіше це лише рекламний трюк. У подібних ситуаціях поступають дуже просто - закріплюють невелику свинцеву дробинку, або пластинку на відстані 1-1,5 м вище поплавка. При цьому, зробивши кілька різких рухів кінчиком вудилища в сторону, протилежну течією, вдається притопити жилку і зупинити дрейф поплавка. Але це якщо ви ловите маховою вудкою. 

При ловлі на матчеву снасть, щоб притопити жилку, відразу після закидання слід опустити кінчик вудилища в воду і вибрати слабину жилки, зробивши кілька різких обертів котушки. В цьому випадку зазвичай роблять закид на 1-2 м далі підгодованої точки, а потім підтягують оснастку в потрібне місце. Набагато простіше все йде, коли ловити доводиться при зустрічному вітрі. В залежності від сили вітру закид можна робити і на 4-5 м далі підгодованої точки. Вітер сам доставить насадку туди, де сконцентрувалась риба. Але постає питання: як це зробити? А дуже просто - повільним покроковим підняттям оснащення від дна. Як тільки приманка виявиться в потрібному місці, ви припиняєте маніпуляції з оснащенням і поплавець займає стійке положення.

Звичайно, при бічному, зустрічному або попутному вітрі завжди важливо зробити правильний вибір оснащення. Не випадково в арсеналі досвідченого рибалки завжди є близько дюжини готових оснасток на мотовильцях для ловлі маховим вудилищем і 2-3 оснащення для матчевого вудилища, які мають довжину 1-1,5 м і легко приєднуються до основної жилки способом «петля в петлю» або за допомогою карабінчика. 

Тепер про поплавці. Досвід показує, що штиль навіть на стоячих замкнутих водоймах - явище вкрай рідкісне. Виходячи з цього, найголовніша вимога до поплавця - він повинен бути не дуже легким і максимально стійким при огрузці від 2 до 8 г (махова снасть) і приблизно 10-20 г (матчева снасть).

Очевидно, що занадто легкий поплавок, відповідно, вимагає і більш легкого оснащення, а точніше більш легких грузил. Але це не завжди доречно. Наприклад, поплавці типу Stick гарні в безвітря і за відсутності поверхневої течії на водоймі. Однак як тільки подує навіть легкий вітерець і на воді виникають брижі, вони ведуть себе непередбачувано. У тому сенсі, що дрейфують і завалюються на бік.